Схаменіться, люди, гинете,
Не покаявшись – загинете!
В алкоголі, блуді, розпусті,
У середині – чорні, пусті.
Сім’ї рушаться, сварки, немир…
Нащо злого в серце пускаєте?
Нащо вчинки його здійсняєте?
Чому ближнього дурите, судите, -
Де у вічності, люди, будете?
Хитруєте, фантазуєте, голосу совісті не чуєте,
Собі користі шукаєте, про Бога забуваєте.
Ігноруєте Його Слово, а Він прийде скоро!
Що Йому відповісте? –
Задумайтеся про це.
Ще сьогодні день добрий – покайтесь,
Із гріхами своїми розстаньтесь.
Бог за кожного з вас вмирав,
Щоб у пеклі ніхто не страждав,
Хто Його своїм Другом назвав.
Схаменіться, люди, гинете,
Бо з дияволом діла його чините;
А Бог рядом стукає й жде,
Життя кожного з вас береже,
І чекає, чекає ще.
2017
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
*** - Анастасия Стайкова Однажды я вдруг поняла, что жизнь не принадлежит человеку! У меня ещё не было конкретных мыслей о Боге. Просто "случайно" родилось это стихотворение, я стала над ним думать и поняла эту простую истину) Я поняла вдруг, что всё может в любой момент вдруг раз, и закончиться... И я ничего не смогу изменить, ничего поделать с этим сейчас...
Но дальше этого мои мысли тогда не пошли, я "побоялась" немножко, но ещё тоже не услышала призыва, а пошла себе жить дальше))
